Головна

Поетична сторінка

Вона усе життя його чекала

І знову виглядала у вікно,

Бо все життя його з війни чекала,

Хоча і перемога вже давно.

Були в них про весілля спільні мрії,

Та фронт його у неї відібрав.

З тих пір її і сонечко не гріє,

Якби він міг, якби він тільки знав…

Коли б він вижив просто в тій облозі

З її ім’ям, не вмерши на вустах,

Вона б його зустріла на порозі

І щастя зажило б у них в руках.

Не вірила вона словам службовим

На жовто-сірих темних папірцях,

Що він загинув ранком пурпуровим,

Бо він їй повернутись обіцяв.

Вона жила, але не посміхалась,

Йому заміни не шукала, ні,

Бо все його життя чекала,

Але він залишивсь на війні.

Бурсов Владислав, 8-А клас

Війна, війна, війна…

І пам’ять в серці вирина.

Вже стільки літ минуло, відгуло.

Здається, то було давним-давно.

Були бої, атаки, бруд і кров.

Солдати падали і піднімались знов.

Щоб ми жили, щасливі й молоді.

І пам’ятали ті буремні дні.

Хай та далека світла перемога,

Нащадкам буде, як велика нагорода.

Радіти, жити, здобувати.

І з вдячністю героїв шанувати.

Будишевська Марина, 9-А клас