Головна

Ніхто не забутий, ніщо не забуте...

Війна - найстрашніший для людства час, коли всі сили віддаються перемозі, коли забуваються старі образи, і люди постають пліч-о-пліч єдині в своїй ненависті до ворога, коли немає сторонніх, коли всі є дійовими особами одного великого кривавого дійства.

Багато років минуло, коли пролунав останній постріл, який завершив Другу світову війну. Повернулись додому солдати, почалась відбудова мирного життя, і тільки численні пам’ятники загиблим не дають нам забути про одну з найжорстокіших воєн, які знало людство.

Кожний рік 9 Травня ми святкуємо одне з найбільших свят - День Перемоги. В ці дні все вбирається квітами: земля, міста, люди. Скрізь чути радісний сміх. У такі дні вся наша увага зосереджена на ветеранах, на цих постарілих, вкритих сивиною бабусях і дідусях, які здаються нам все такими молодими та жвавими, як у далекі сорокові, наче й час їх не бере. І радісно, і болісно на душі у такі дні: радісно, бо ми все ж таки вистояли, перемогли, зламали хребет фашистському звіру, а болісно тому, що багато з тих хлопців і дівчат , яким випало в сімнадцять років лізти під кулі за смертю, так і не вернулись назад. Багато їх залишилось безіменних, але таких рідних і близьких, лежати на полях Європи.

Не всі дійшли до Берліна, багато з них поклало голови за наше щастя, життя і любов; і ми не маємо права їх забувати, забувати їхні жертви, цей біль повинен жити з нами завжди, і вічний вогонь людської пам’яті не повинен згаснути.

Скільки довелося витерпіти нашій неньці Україні під час цієї війни!  Ця жорстока війна роздерла нашу землю важкими танками, спалила лютим вогнем квітучі сади, солов’їні гаї, зелені луки, золотисті лани. З прекрасного й квітучого оберегу людського щастя перетворила нашу батьківщину на страшну пустелю. Весь народ України і всього Радянського Союзу став на захист своєї батьківщини. Всі ,незалежно від віку, намагалися зробити все, що в їх силах. А скільки людей віддали своє життя за Батьківщину, але не вписали свої імена в історію та літературу?! Сотні, тисячі, мільйони! Щоб не сталося, ми не маємо право їх забувати. Саме тому майже в кожному населеному пункті існує особливе пам’ятне місце - могила Невідомого солдата. Вона нагадує нам про тих героїв, імена яких ми знаємо, але які мають повне право вважатись ковалями перемоги, нашими визволителями. Невідомих солдатів немає. Всі відомі, якщо не іменем своїм, так подвигом.

Пам’ять про героїв війни назавжди залишиться в думах і в серцях наступних поколінь. Ми не знаємо війни. Щира подяка за все Вам, і мертвим, і живим героям Великої Вітчизняної. Ми зробимо все можливе, щоб не допустити повторення цієї трагедії ні зараз, ні в майбутньому. Багато можна говорити, багато можна написати, але не можна забувати. Бо немає на війні іншої правди, крім правди життя - найціннішого скарбу, що є в людини, і який вона так не цінує.

Не так важливо знати, хто став першопричиною цієї війни. Для мене і, мабуть , для багатьох інших назавжди святими залишаються горе і біль людей, які пройшли цю війну, винесли її на плечах і вийшли з неї переможцями. Ця правда і цей біль завжди житимуть в наших серцях. Хай завжди над нами буде синіти чисте небо, палати на ньому яскраве сонечко! Хай завжди буде мир на нашій планеті Земля!

Чечко Анастасія, 9-А клас